Повний текст Божественної Літургії святителя Іоана Золотоустого з поясненнями молитв, піснеспівів і священнодійств.

Ви вперше у православному храмі?

Не хвилюйтеся, якщо ви ще не знаєте всіх молитов або порядку богослужіння.

Просто будьте присутні, слухайте, моліться своїми словами і поступово входьте в спільну молитву Церкви.

Зміст літургії

Оберіть частину богослужіння, щоб перейти до повного тексту та пояснення

Вступне слово

I. Підготовка до Літургії

II. Проскомідія — приготування Святих Дарів

III. Літургія оголошених

IV. Літургія вірних

Вступне слово

Сьогодні ми зібралися для того, щоб хоча б трохи наблизитися до розуміння великої глибини нашої віри і побачити саме серце церковного життя — Божественну Літургію.

У наш час часто можна почути: «Навіщо ходити до храму, якщо я можу помолитися вдома?» І справді, домашня молитва є необхідною: християнин повинен звертатися до Бога щодня — у своїй кімнаті, у праці, у дорозі, в радості й у скорботі.

Але Божественна Літургія — це не просто молитва, яку можна замінити іншою молитвою. Ми збираємося тут тому, що звершуємо саме те, що заповідав нам Бог.

Ще у Старому Завіті Господь повелів Мойсеєві збудувати скинію, щоб Він перебував посеред Свого народу. Пізніше був збудований Єрусалимський храм — місце, де народ Божий збирався для спільної молитви і богослужіння. Отже, від самого початку Бог не закликав людину лише до приватної віри, але збирав Свій народ перед Собою.

Але все це було підготовкою до повноти Нового Завіту. На Тайній вечері Господь наш Ісус Христос взяв хліб, благословив, переломив його і подав учням; так само подав чашу з вином і сказав: «Це чиніть на Мій спомин».

Отже, Сам Христос установив Євхаристію. Сам Він зібрав апостолів навколо однієї Чаші. Сам Він заповідав Церкві звершувати це Таїнство до Його другого пришестя.

Тому ми приходимо до храму не просто послухати спів, поставити свічку чи відчути спокій. Ми приходимо, бо тут Церква збирається навколо Христа; тут звершується Євхаристія; тут ми чуємо Боже Слово, молимося один за одного як Церква і маємо можливість причаститися Тіла і Крові Христових.

І саме тому, коли ми приходимо на Божественну Літургію, нам не слід залишатися лише глядачами. Більше того, давні церковні канони нагадують нам, що християнин не покликаний просто бути присутнім на Євхаристії, але покликаний брати в ній повну участь.

Христос зібрав нас навколо Своєї Чаші не для того, щоб ми лише дивилися, але щоб приймали Його Дар.

Тож Причастя не є просто частиною Літургії чи нагородою для «особливо духовних» людей. Це її вершина і сенс: Сам Христос дає нам Своє Тіло і Кров на зцілення душі й тіла, на прощення гріхів і життя вічне.

Ця сторінка допоможе краще зрозуміти молитви, співи та дії, які відбуваються під час богослужіння. Її можна читати послідовно або відкривати потрібний розділ прямо під час Літургії.

I. Підготовка до Літургії

1. Вхідні молитви

Коментар: Перед початком Літургії священник стає перед царськими вратами, творить поклони, молиться перед іконами Спасителя і Божої Матері та просить у Бога милості й допомоги.

Насамперед він повинен бути в мирі зі всіма, ні на кого нічого не маючи, зберігаючи серце, по змозі, від лукавих думок, і з вечора стриматися від їжі та пиття аж до часу, поки не звершить Служби Божої.

Диякон: Благослови, владико.

Священик: Благословенний Бог наш завжди, нині, і повсякчас, і на віки вічні.

Диякон: Амінь. Слава Тобі, Боже наш, слава Тобі Царю Небесний. Святий Боже. Пресвятая Тройце. Отче наш.

Священик: Бо Твоє є Царство і Сила і Слава Отця і Сина і Святого Духа нині і повсякчас і навіки віків.

Диякон: Амінь.

І моляться кожний окремо:

Помилуй нас, Господи, помилуй нас, бо жодного оправдання не маючи, ми, грішні, Тобі, як Владиці, цю молитву приносимо: помилуй нас.

Слава: Господи, помилуй нас, бо на Тебе ми надіємось: не прогнівайся дуже на нас, і не пам’ятай беззаконь наших, але зглянься і нині, як Милосердний, і визволи нас від ворогів наших. Бо Ти Бог наш, а ми люди Твої, всі творіння рук Твоїх, і ім’я Твоє призиваємо.

І нині: Милосердя двері відкрий нам, благословенна Богородице, щоб ми, на Тебе надіючись, не загинули, а від усякого лиха Тобою визволилися. Бо Ти єси спасіння роду християнського.

Потім підходять до образа Христа і цілують його, промовляючи:

Пречистому Твоєму образові поклоняємось, Милосердний, благаючи прощення провин наших, Христе Боже, бо Ти з волі Своєї тілом зійшов на хрест, щоб визволити створених Тобою з ворожої неволі. Тому вдячно співаємо Тобі: Ти радістю наповнив усе, Спасе наш, прийшовши спасти світ.

Тоді цілують також і образ Богородиці, промовляючи тропар:

Богородице, Ти єси джерело милосердя! Сподоби і нас Твоєї милости; зглянься на грішних людей; покажи, як завжди, силу Твою, на Тебе бо надію покладаючи, співаємо Тобі: «Радуйся!» — як колись Гавриїл, безтілесних архистратиг.

Схиливши голову перед святими дверима, священик молиться:

Господи, простягни руку Твою з висоти святої оселі Твоєї і зміцни мене на відправу цієї Служби Твоєї, щоб я неосудно став перед страшним престолом Твоїм і безкровне священнодійство відправив, бо Твоя є сила і слава на віки вічні. Амінь.

Вклонившись один одному, кланяються народові і входять південними дверима до святилища, промовляючи:

Увійду в дім Твій, поклонюся храмові святому Твоєму в страсі перед Тобою. Господи, веди мене правдою Твоєю, супроти ворогів моїх вирівняй путь мою перед Тобою; бо немає правди в устах їх: серце їх суєтне, горло їх — гріб відкритий, язики їх улесливі. Суди їх, Боже: нехай відпадуть від замірів своїх; за їхню превелику безбожність відкинь їх, бо багато прикростей учинили Тобі, Господи. А всі, що надіються на Тебе, нехай звеселяться, нехай повік радіють, і Ти оселишся між ними, і хвалитися будуть Тобою всі, що люблять ім’я Твоє. Бо Ти благословляєш праведника, Господи, ласкою, як щитом, вкриваєш нас.

У вівтарі кланяються тричі земно перед святим престолом і цілує священик святе Євангеліє і престол, а диякон — престол.

Тоді кожен бере в руки свій стихар і, тричі вклоняючись на схід, кожний про себе каже:

Боже, очисти мене грішного і помилуй мене (тричі).

2. Облачення священника

Коментар:

Священні облачення мають довгу історію.

Ще в Старому Завіті Бог повелів зробити особливі ризи для Аарона та його синів, щоб вони були видимо відділені для служіння у святині. Ці ризи не були просто прикрасою: вони нагадували і самому священникові, і всьому народові, що він приступає до святого служіння перед Богом.

У перші століття християнства священнослужителі не мали окремого «церковного облачення» в тому вигляді, який ми бачимо сьогодні. Вони служили у чистому, гідному й урочистому одязі свого часу — у довгих туніках, поясах, плащах та інших формах одягу Римської імперії.

Згодом повсякденна мода змінилася, але Церква зберегла ці стародавні форми для богослужіння. У візантійську добу вони поступово стали окремими священними ризами, а кожна з них отримала своє молитовне й духовне пояснення.

Першим, що священник одягає є підризник. Він відповідає дияконському стихарю — довгій одежі, що покриває все тіло.

Ця риза нагадує про чистоту душі, до якої покликаний не лише священнослужитель, а кожен християнин. Її світлий вигляд також нагадує про ангельську чистоту і радість служіння Богові.

Священик, поклавши підризник на ліву руку, тричі хреститься і кланяється на схід, тоді благословляє знаком хреста підризник, виголошуючи:

Благословенний Бог наш завжди, нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.

І одягає його, виголошуючи:

Зрадується душа моя в Господеві, бо нарядив мене в ризу спасіння і в одежу радощів одяг мене; мов на жениха, поклав на мене вінець і, як невісту, прибрав мене красою (Іс. 61:10).

Коментар:

Наступна риза — єпитрахиль. Її назва буквально означає «те, що на шиї».

Історично вона походить від дияконського ораря: коли диякона рукополагали у священника, один кінець ораря переносили через плече, щоб обидва кінці спадали спереду. Тому єпитрахиль ніби є орарем, складеним удвоє.

Це головна ознака священничого служіння. Без єпитрахилі священник не звершує жодного Таїнства чи богослужіння.

Єпитрахиль означає благодать Святого Духа, яка сходить згори. Але водночас вона нагадує і про хрест, який Христос ніс на Своїх плечах. Тому священниче служіння — це не привілей, а відповідальність: нести людей у молитві й служити їм за образом Самого Христа.

Також благословляє єпітрахиль і, накладаючи на себе, виголошує:

Благословен Бог наш, що проливає благодать Свою на священиків Своїх, мов миро на голову, що на бороду спливає, на бороду Ааронову, що спливає до краю одежі його (Пс. 132:2).

Коментар: Далі священник опоясується поясом.

Зовні він має просте практичне призначення — збирає облачення, щоб було зручно звершувати богослужіння. Але його духовний зміст значно глибший.

Пояс нагадує про Тайну вечерю, коли Сам Христос оперезався рушником і умив ноги Своїм учням. Тому він є знаком не влади, а готовності служити.

Одягаючи пояс, священник молиться: «Благословен Бог, що оперізує мене силою і чинить непорочною дорогу мою».

Це молитва про те, щоб Господь дав сили для служіння, укріпив у чистому житті та допоміг пройти свій шлях вірно перед Богом.

Тоді бере пояс і, підперезуючись, виголошує:

Благословен Бог, що підперезує мене силою, стелить непорочною путь мою, зміцнює ноги мої, як улані, і на високостях ставить мене (Пс 17:33–34).

Коментар: Далі священник одягає поручі — короткі нарукавники з хрестами.

Вони стягують рукави підризника, щоб руки були вільними для служіння. Але водночас вони нагадують, що священник не покладається на власну силу.

Надягаючи поручі, він молиться про могутню правицю Божу

Поручі також нагадують про узи, якими був зв’язаний Христос у час Його страждань. Тому навіть у цих невеликих деталях облачення ми бачимо: Літургія веде нас до Таїнства Христової Жертви.

Благословляючи поручі і одягаючи на праву руку, виголошує:

Правиця Твоя, Господи, вславилась силою; права рука Твоя, Господи, перемогла ворогів і великою славою Твоєю стер єси супротивників (Вих. 15:6–7).

Також і на ліву руку:

Руки Твої створили мене і впорядкували мене, врозуми мене – і навчуся заповідей Твоїх (Пс. 118:73).

Коментар: Остання риза, яку одягає священник, — це фелонь. Це широкий верхній одяг без рукавів, із отвором для голови, який покриває всі інші облачення. Її назва буквально означає одежу, що все покриває.

У давнину фелонь була довгою і спадала майже однаково з усіх боків. Згодом передню частину почали робити коротшою, щоб священникові було зручніше звершувати богослужіння.

Фелонь нагадує про багряницю, у яку воїни одягнули Спасителя під час Його страждань і наруги над Ним. Тому вона також нагадує священникові, що він стоїть перед Престолом не від себе, а як служитель Христа, Який приніс Себе в жертву за спасіння світу.

Одягаючи фелонь, священник читає молитву під час якої він просить, щоб був одягнений не лише у видиму ризу, але передусім у правду, чистоту життя і радість служіння Богові.

Благословляє фелон, цілує та одягає, виголошуючи:

Священики Твої, Господи, зодягнуться в праведність, і преподобні Твої радітимуть завжди, нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь (Пс. 131:9).

Коментар: Також священник може мати дві особливі відзнаки — набедреник і палицю.

Набедреник — це квадратна риза, яку носять збоку на стегні. Палиця має форму ромба; її носять єпископи, а священнику вона може бути надана як церковна відзнака за служіння.

Вони нагадують про духовний меч — Слово Боже. Священник покликаний не лише звершувати богослужіння, але й берегти віру, проповідувати Євангеліє та наставляти людей у правді Христовій.

Підходять до умивальниці і умивають руки, виголошуючи:

Умию в невинності руки мої і обійду жертовник Твій, Господи, щоб було чути голос хвали і щоб оповісти про всі чудеса Твої. Господи, полюбив я красу дому Твого і місце перебування слави Твоєї. Не погуби душі моєї з грішниками і життя мого з людьми кровожерними, що в їх руках злочинство, а правиця повна підкупів. А я ходжу в моїй непорочності; визволи мене, Господи, і помилуй. Нога моя стоїть на прямій путі; в церквах благословлятиму Тебе, Господи (Пс. 25:6–12).

II. Проскомидія Приготування святих дарів

Коментар: Тепер починається перша частина Божественної Літургії — Проскомідія. Саме слово «проскомідія» означає «приношення».

У перші століття християни приносили до храму хліб і вино для звершення Євхаристії, а також пожертви для потреб громади, бідних і духовенства. Від цього давнього звичаю й походить назва цієї частини Літургії.

Тепер на жертовнику священник готує хліб і вино, які під час Божественної Літургії стануть істинними Тілом і Кров’ю Христовими. Це ще не освячення Дарів — воно відбудеться пізніше, під час головної євхаристійної молитви, — але вже починається їхнє особливе приготування.

Для Проскомідії використовується чистий пшеничний квасний хліб, який називається просфорою. Слово «просфора» також означає приношення. Вона має круглу форму і складається з двох частин. Це нагадує нам про Господа Ісуса Христа, Який має дві природи: Він є досконалий Бог і досконала людина.

Сьогодні для Проскомідії буде використано п’ять просфор. Водночас у грецькій традиції часто можна побачити одну велику просфору, на якій розміщені всі необхідні печатки. Але зміст залишається той самий.

На головній просфорі є печатка з хрестом і написом: «ІС ХС НІКА» — «Ісус Христос перемагає». Саме з цієї печатки священник виймає центральну частину хліба, яка називається Агнець. Вона буде покладена на дискос і пізніше стане Тілом Христовим.

З інших просфор священник виймає частинки на честь Пресвятої Богородиці, усіх святих, а також за живих і за померлих. Саме тому ми подаємо записки з іменами: кожна людина поминається перед Богом, і за неї виймається маленька частинка.

Важливо розуміти: Тілом Христовим під час Літургії стане лише Агнець. Частинки, вийняті на честь Божої Матері, святих, живих і померлих, не освячуються як Тіло Христове. Вони є знаком того, що вся Церква — небесна і земна — молитвенно стоїть навколо Христа.

Наприкінці Літургії, після Причастя, частинки за живих і померлих будуть занурені в Чашу. У цей час священник молиться: «Омий, Господи, гріхи тих, що тут поминалися, Кров’ю Твоєю чесною, молитвами святих Твоїх». Це ще раз показує, що наше поминання є не просто згадкою про людину, а молитвою, щоб Христос Своєю милістю очистив, зцілив і спас її.

Для Євхаристії також використовується виноградне червоне вино. До нього додається трохи води — на спомин про те, як із пробитого ребра розп’ятого Спасителя витекли кров і вода.

У Проскомідії перед нами відкривається вся таємниця спасіння. Спочатку вона нагадує про Різдво Христове: жертовник — про Вифлеємську печеру, дискос — про ясла, звіздиця — про зорю, яка привела волхвів до Христа, а покровці — про пелени Немовляти.

Але водночас усі дії Проскомідії вже вказують і на Хрест. Коли священник виймає Агнця, він читає пророцтво Ісаї про Христа: «Як вівця на заколення Він був ведений». А коли Агнець буде прорізаний і пробитий списом, це нагадає нам про розп’яття Господа та про Його спасительну смерть.

Найдивовижніше те, що на дискосі навколо Агнця поступово збирається вся Церква: Пресвята Богородиця, святі, живі й померлі. У центрі — Христос, а довкола Нього — весь народ Божий, Церква небесна і земна.

Тому Проскомідія — це не просто приготування хліба і вина. Це видимий образ усієї Церкви, зібраної навколо Христа, Який є її Главою і Спасителем.

Священник і диякон тричі вклоняються перед жертовником і кожен промовляє:

Боже, очисти мене грішного і помилуй мене (тричі).

Далі священник промовляє: Викупив Ти нас від прокляття закону Чесною Твоєю Кров’ю, коли на хресті Тебе було розп’ято, а списом проколото, став Ти джерелом безсмертя для людей, Спасе наш, слава Тобі

Священник (виголос) : Благословенний Бог наш завжди, нині і повсякчас, і на віки віків.*

Диякон: Амінь.

Священник бере в ліву руку просфору з печаткою: ІС. ХС. НІ. КА., а копіє в праву, тричі хрестить копієм просфору поверх печатки і промовляє:

На спомин Господа і Бога, і Спаса нашого Ісуса Христа (тричі).

І надрізує копієм з правого боку печатки (з лівої руки священника), і, надрізуючи, промовляє:

Як ягня на заколення ведено Його. З лівого боку надрізуючи: І як агнець непорочний перед тим, що стриже його, — мовчить, так і Він не відкриває уст Своїх.

Верхній бік печатки надрізуючи: У смиренні Його суд над Ним відбувся.

Нижній бік печатки надрізуючи: Але про рід Його хто оповість?

Священник, відрізуючи копієм нижню частину просфори (з лівої руки священника), виймає Святий Хліб (Агнця), промовляючи: Бо візьметься від землі життя Його.

І кладе його печаткою вниз на святий дискос

Священник глибоко надрізує Святий Хліб навхрест, промовляючи:

Приноситься в жертву Агнець Божий, що бере гріх світу заради життя світу і спасіння.

І повертає його догори печаткою.

Священник, проколюючи Святий Хліб копієм в правий бік печатки (з лівого боку священника), промовляє:

Один із воїнів списом проколов Йому ребра, і зараз витекла кров і вода. І той, що бачив, засвідчив, і свідчення його правдиве.

І вливає до святої чаші разом вино і воду.

Священник, благословляючи, промовляє: Благословенне з’єднання Дарів Твоїх завжди, нині і повсякчас, і на віки віків.

Диякон: Амінь.

Священник бере просфору і промовляє:

На честь і пам’ять Преблагословенної Владичиці нашої Богородиці і Приснодіви Марії. Молитвами Її прийми, Господи, жертву цю в наднебесний Твій жертовник.

Вийнявши часточку, кладе її праворуч Святого Хліба (ліворуч від себе), промовляючи:

Стала Цариця праворуч Тебе, в ризи позолочені одягнена, прикрашена.

Далі бере просфору і, вийнявши з неї першу часточку, кладе її ліворуч Святого Хліба (праворуч від себе) і промовляє, починаючи перший ряд:

1.На честь Св. Архістратигів Михаїла і Гавриїла і всіх небесних сил бесплотних

Тоді промовляє

2.: Чесного славного пророка, Предтечі і Хрестителя Іоана. Святих славних пророків: Мойсея і Аарона, Іллі та Єлисея, Давида та Ієсея, Ісаї, Єремії, Єзекиїла, святих трьох отроків і Даниїла пророка і всіх святих пророків.

І, вийнявши часточку, кладе її попід першою. Тоді промовляє:

3.Святих славних і всехвальних апостолів Петра і Павла, Андрія Першозваного і всіх інших святих апостолів.

І так кладе третю часточку, закінчуючи перший ряд. Тоді промовляє:

4.Святих отців наших, святителів: Василія Великого, Григорія Богослова й Іоана Золотоустого, Афанасія і Кирила, Миколая Мирлікійського, Михаїла, Іларіона, Макарія, Іова, Петра, Йосифа та Рафаїла митрополитів Київських, Димитрія Ростовського, Інокентія Іркутського, Феодосія та Іоана Чернігівських, Іоасафа Білгородського і всіх святих святителів.

І, вийнявши четверту часточку, кладе її біля першої, починаючи другий ряд. Тоді знову промовляє:

5.Святого апостола першомученика й архідиякона Стефана, святих великих мучеників Димитрія, Юрія, Феодора Тирона, Феодора Стратилата і всіх святих мучеників; мучениць Фекли, Варвари, Киріякії, Євфимії, Параскеви, Катерини і всіх святих мучениць.

Вийнявши п’яту часточку, кладе її під четвертою. Тоді промовляє:

6.Преподобних і богоносних отців наших Антонія, Євфимія, Сави, Онуфрія, Афанасія Афонського, Антонія і Феодосія Києво-Печерських, Іова та Амфілохія Почаївських, Меркурія Чернігівського; і преподобних матерів Пелагії, Феодосії, Анастасії, Февронії, Єфросинії, Марії Єгипетської і всіх преподобних.

Вийнявши шосту часточку, кладе її під п’ятою, закінчуючи другий ряд. Тоді знову промовляє:

7.Святих чудотворців безсрібників Косми і Даміана, Кира та Іоана, Пантелеймона та Єрмолая і всіх святих безсрібників.

Вийнявши сьому часточку, кладе її зверху, починаючи третій ряд. Тоді знову промовляє:

8.Святих праведних Богоотців Іоакима і Анни; і святого (якого храм і якого день); святих рівноапостольних Кирила і Мефодія, учителів слов’янських, святих рівноапостольних великого князя Київського Володимира і великої княгині Ольги та благовірного князя Ярослава Мудрого і всіх святих. Молитвами їх зглянься на нас, Боже.

І кладе восьму часточку під сьомою. Тоді промовляє:

9.Святого отця нашого Іоанна Златоустого, архієпископа Константинопольського.

І так, вийнявши дев’яту часточку, кладе її під восьмою, закінчуючи третій ряд. Тоді, взявши четверту просфору, промовляє:

Пом’яни, Владико Людинолюбний, Святійших патріархів православних, владику і отця нашого Всесвятішого патріарха Варфоломія і владику нашого Високопреосвященного митрополита Іаковоса, і все єпископство православне, чесне пресвітерство, у Христі дияконство й увесь священний чин; благодійників і всіх парафіян святого храму цього, і всю братію нашу, що Ти з Твоєї великої милості закликав до єднання з Тобою, Всеблагий Владико.

Вийнявши часточку, кладе її нижче Святого Хліба. Тоді промовляє:

Пом’яни, Господи, Богом бережену Ірландію і країну нашу багатостраждальну Україну і всю православну людність їх.

І, вийнявши часточку поруч із попередньою, кладе її нижче Святого Хліба. З цієї ж просфори і з тих, що їх подають вірні, священник виймає часточки за здоров’я живих, поминаючи їхні імена, кладе їх в один ряд нижче і промовляє:

Пом’яни, Господи, рабів Твоїх (імена).

Тоді, взявши п’яту просфору, промовляє:

На спомин і відпущення гріхів усіх спочилих ієрархів православних, благочестивих і благовірних князів і гетьманів наших, блаженних фундаторів святих храмів Божих, отців, братів і сестер наших, і за спочилих благодійників і парафіян святого храму цього, і за всіх, що спочили з надією на воскресіння і життя вічне з Тобою.

Також священник поминає єпископа, що його висвятив, якщо він уже упокоївся, та інших спочилих. Виймаючи часточки за них, промовляє:

Пом’яни, Господи, спочилих рабів Твоїх (імена).

Всі часточки за спочилих кладе в один ряд нижче часточок за живих. І виймає із четвертої просфори за живих часточку за себе, кладе її біля часточок за живих і промовляє:

Пом’яни, Господи, і мою недостойність і прости мені всяку провину вільну і невільну. Потім губкою чи копієм впорядковує часточки.

Коментар: Тепер священник кадить приготовлені Дари. Кадило і ладан нагадують нам про дари, які волхви принесли Немовляті Христу у Вифлеємі, а також про поклоніння пастирів і волхвів перед Спасителем.

Тому в Проскомідії кадіння допомагає нам побачити не просто приготування хліба і вина, а таємницю Різдва Христового: Син Божий приходить у світ, і весь світ поклоняється Йому.

Диякон бере кадило і, поклавши до нього ладану, промовляє до священника:

Благослови, владико, кадіння.

Священник читає молитву кадіння:

Кадіння Тобі приносимо, Христе Боже наш, як пахощі духовні, Ти ж прийми їх у Свій наднебесний жертовник і пошли нам благодать Пресвятого Твого Духа.

Диякон: Господу помолимось. Господи помилуй.

Священник бере звіздицю і, обкадивши її, ставить на святий дискос над Святим Хлібом, промовляючи:

І, прийшовши, зірка стала над тим місцем, де було Дитя.

Диякон: Господу помолимось. Покрий, владико.

Священник обкаджує малий покрівець і покриває ним святий дискос поверх звіздиці, промовляючи:

Господь воцарився, у красу зодягнувся. Зодягнувся Господь у силу і опоясався, бо Він утвердив вселенну, і не похитнеться вона. Престіл Твій готовий з того часу, споконвіку Ти є. Піднесли ріки, Господи, піднесли ріки голос свій, піднесли ріки хвилі свої. Господь же на висоті могутніший від шуму великих вод, від сильних хвиль моря. Свідчення Твої вельми правдиві. Дому Твоєму належить святість, Господи, на довгі дні.

Диякон: Господу помолимось. Покрий, владико.

Священник обкаджує другий покрівець і покриває ним святу чашу, промовляючи:

Вкрила небеса велич Твоя, Христе, і хвали Твоєї повна земля.

Диякон: Господу помолимось. Покрий, владико.

Священник, обкадивши воздух, покриває святі дискос і чашу, промовляючи:

Покрий нас покровом крил Твоїх, Господи, віджени від нас усякого ворога і супротивника, втихомир життя наше, Господи, помилуй нас і світ Твій і спаси душі наші як Благий і Людинолюбний.

Тоді священник, узявши кадило, тричі кадить жертовник, промовляючи:

Благословенний Бог наш, що так зволив, слава Тобі.

А диякон кожного разу промовляє:

Завжди, нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

І обидва побожно вклоняються три рази. Тоді диякон промовляє:

За принесення чесних дарів Господу помолимось.

Священник читає молитву принесення:

Боже, Боже наш, Ти послав Хліб Небесний, поживу всьому світові, Господа нашого і Бога Ісуса Христа, Спаса Визволителя і Благодійника, що благословляє і освячує нас; Сам благослови це принесення і прийми його в наднебесний Твій жертовник. Як Благий і Людинолюбний пом’яни тих, що принесли, і тих, за кого принесено, і нас неосудженими збережи у святій відправі Божественних Твоїх Таїн. Бо святе і прославлене всечесне й величне ім’я Твоє, Отця і Сина, і Святого Духа, нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

І тоді творить відпуст, промовляючи:

Слава Тобі, Христе Боже, надіє наша, слава Тобі.

Диякон: Слава Отцю і Сину, і Святому Духові нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь. Господи, помилуй (тричі). Благослови. Приготування дарів

Священник і диякон тричі вклоняються перед жертовником і кожен промовляє:

Христос, істинний Бог наш, молитвами Пречистої Своєї Матері, святого отця нашого Іоанна, архієпископа Константинопольського і всіх святих, помилує і спасе нас, бо Він Благий і Людинолюбний.

Диякон: Амінь.

Коментар: Тепер починається кадіння храму.

Спочатку кадиться Престол, бо він є найсвятішим місцем храму — образом престолу Божого і місцем, де звершується Євхаристія.

Потім кадяться ікони, бо через них ми вшановуємо Христа, Пресвяту Богородицю і святих.

А коли кадять вас, це не означає, що кадять людині як Богові. Це знак пошани до образу Божого, який є в кожному з нас. Кадіння нагадує нам, що ми покликані до святості та що вся громада зібрана тут перед Богом як Його народ.

Дим ладану, який підноситься вгору, є образом наших молитов, що підносяться до Бога. Тому кадіння — це не просто гарний звичай чи запах у храмі, а видима молитва всієї Церкви.

Після відпусту проскомидії священник кадить святий престіл і святий жертовник, промовляючи:

У гробі тілом, | у пеклі душею, як Бог, | в раю ж із розбійником | і на престолі був Ти, Христе, з Отцем і Духом, | все наповняючи, Неописанний.

Далі кадить Горнє місце, ікони праворуч, ікони ліворуч, запрестольний хрест та ікону, священика і присутніх у вівтарі, іконостас, усю церкву і людей, читаючи про себе 50-й псалом. Тоді знову кадить тричі перед святим престолом, священника з горного місця і віддає кадило.

III. Літургія оголошених

Коментар: Тепер розпочинається Літургія оголошених — перша частина Божественної Літургії.

Вона так називається тому, що в давнину на ній могли бути присутні оголошені — люди, які вже готувалися до Хрещення, вивчали віру, слухали Святе Письмо й церковне повчання, але ще не були членами Церкви через Таїнство Хрещення.

Після читання Євангелія, проповіді та особливих молитов за оголошених вони залишали храм. На другу частину Літургії — Літургію вірних— залишалися лише охрещені християни.

Після цього священник і диякон стають перед Престолом і, благоговійно звершуючи перед ним три поклони, моляться Господу Богу про послання їм благодаті Святого Духа для достойного звершення Божественної служби.

Священник, знаменуючи Євангелієм знак хреста над антимінсом, виголошує початковий виголос Літургії:

«Благословенне Царство Отця, і Сина, і Святого Духа, нині і повсякчас, і на віки віків».

Хор: «Амінь».

Цей початковий виголос, а водночас і знаменування Євангелієм хресного знака над антимінсом, означає, що розпочате священнодійство буде звершуватися на славу Пресвятої Тройці та на вдячний спомин життя, Хресної смерті й Воскресіння Христа Спасителя, описаних у Святому Євангелії.

Священник: Слава у вишніх Богу і на землі мир, в людях благовоління (двічі).

Господи, відкрий уста мої, і уста мої сповістять хвалу Твою.

Початок Літургії оголошених

Священник: Благословенне Царство Отця, і Сина, і Святого Духа, нині, і повсякчас, і на віки віків.

Хор: Амінь.

Коментар: Після початкового виголосу починаються єктенії.

Єктенія — це ряд молитовних прохань, які виголошує священник або диякон, а хор і весь народ відповідають: «Господи, помилуй», «Подай, Господи» або «Тобі, Господи». Так Церква молиться не кожен окремо, а всі разом.

Хор у богослужінні не є просто виконавцем піснеспівів. Він молиться від імені всіх присутніх і веде спільну молитву громади.

Коли хор відповідає: «Господи, помилуй», «Подай, Господи» або «Тобі, Господи», ці слова мають бути і нашою особистою молитвою. Ми не є слухачами, а разом із хором беремо участь у Літургії.

Тому сьогодні я щиро запрошую всіх, хто знає піснеспіви, співати разом із хором. Не потрібно боятися, що голос недостатньо гарний чи що ми не співаємо професійно. Найважливіше — щоб ми молилися одним серцем і одними устами.

У богослужінні є кілька видів єктеній. Велика, або Мирна, єктенія містить найповніші прохання. Мала єктенія є її коротшим повторенням. Сугуба єктенія — це особливо посилена молитва, в якій ми багато разів просимо: «Господи, помилуй». Є також прохальна єктенія, де після кожного прохання ми відповідаємо: «Подай, Господи», та єктенія за спочилих.

Зараз починається Велика, або Мирна, єктенія. Вона починається словами: «В мирі Господу помолімось». Це означає, що ми покликані піднести спільну молитву Богові в мирі: примирившись одне з одним і простивши взаємні образи.

У цій єктенії детально перелічуються наші прохання до Господа, але головним її змістом є молитва за мир усього світу.

Велика, або мирна, ектенія

Диякон: В мирі Господу помолимось.

Хор: Господи, помилуй.

Диякон: За мир з неба і спасіння душ наших Господу помолимось.

Хор: Господи, помилуй.

Диякон: За мир усього світу, за добрий стан святих Божих Церков і за з’єднання всіх Господу помолимось.

Хор: Господи, помилуй.

Диякон: За святий храм цей і тих, що з вірою, побожністю та страхом Божим входять до нього, Господу помолимось.

Хор: Господи, помилуй.

Диякон: За благочестивих і православних християн Господу помолимось.

Хор: Господи, помилуй.

Диякон: За всесвятішого патріарха нашого Варфоломія , і високопреосвященнішого владику нашого Іаковоса , чесне пресвітерство, у Христі дияконство, за увесь причет і людей Господу помолимось.

Хор: Господи, помилуй.

Диякон:За Святу Христову Велику Церкву Господу помолимось.

Хор: Господи, помилуй.

Диякон: За Богом бережену Ірландію нашу, за владу, військо та народ її Господу помолимось.

Хор: Господи, помилуй.

Диякон: За місто наше (село наше або святий монастир наш) і за всяке місто, село і країну, і за тих, що по вірі живуть у них, Господу помолимось.

Хор: Господи, помилуй.

Диякон: За добре поліття, за врожай плодів земних і за часи мирні Господу помолимось.

Хор: Господи, помилуй.

Диякон: За подорожніх, за недужих, знеможених та поневолених і за спасіння їх Господу помолимось.

Хор: Господи, помилуй.

Диякон: Щоб визволитися нам від усякої скорботи, гніву, небезпеки та недолі, Господу помолимось.

Хор: Господи, помилуй.

Диякон: Заступи, спаси, помилуй і збережи нас, Боже, Твоєю благодаттю.

Хор: Господи, помилуй.

Диякон: Пресвяту, Пречисту Преблагословенну, Славну Владичицю нашу Богородицю і Приснодіву Марію зі всіма святими пом’янувши, самих себе, і одне одного, і все життя наше Христу Богові віддамо.

Хор: Тобі, Господи

Священник (виголос): Бо Тобі належить усяка слава, честь і поклоніння, Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині, і повсякчас, і на віки віків.

Хор: Амінь.

Коментар: Після Великої єктенії хор співає перший антифон — слова 102-го псалма: «Благослови, душе моя, Господа…»

Цей псалом закликає людину не забувати Божих милостей: Господь прощає гріхи, зціляє недуги, визволяє від погибелі та виявляє до нас Своє милосердя. У ньому Старий Завіт уже пророчо говорить про спасіння, яке Бог звершить через прихід у світ Свого Сина.

Після першого антифону виголошується мала єктенія. Вона є коротшою за Велику єктенію, але знову повертає нас до головного: «Знову і знову в мирі Господу помолімось».

Під час цієї єктенії священник у таємній молитві просить Господа спасти Свій народ і зберегти Святу Церкву.

Далі співається другий антифон — 145-й псалом: «Хвали, душе моя, Господа…» У ньому ми чуємо, що не треба покладати остаточної надії лише на земну владу чи на людей, бо справжня надія — у Господі, Який творить правду для скривджених, підтримує сиріт і вдів та царює навіки.

Перші два антифони — це псалми Старого Завіту. Вони показують нам, як ще пророки і праведники Старого Завіту славили Бога, чекали Його Царства і сподівалися на прихід Спасителя.

Відразу після другого антифону співається пісня «Єдинородний Сину». У ній Церква дуже коротко, але повно сповідує нашу віру в Господа Ісуса Христа: Він є Єдинородний Син Божий, Який задля нашого спасіння воплотився від Пресвятої Богородиці, став людиною, був розп’ятий, смертю переміг смерть і єдиносущний Отцю та Святому Духу.

Після цього знову звучить мала єктенія. У молитві третього антифону священник просить Господа виконати прохання тих, хто молиться, привести нас до пізнання Його істини та дарувати нам життя вічне.

Перший антифон:

Благослови, душе моя, Господа, благословен єси, Господи.

Благослови, душе моя, Господа, і вся істото моя — ім’я святеє Його.

Благослови, душе моя, Господа і не забувай усіх добродійств Його.

Він прощає всі беззаконня твої, зціляє всі недуги твої Він визволяє від тління життя твоє, вінчає тебе милістю і щедротами.

Щедрий і Милостивий Господь, Довготерпеливий і Многомилостивий.

Благослови, душе моя, Господа, і вся істото моя — ім’я святеє Його.

Благословен єси, Господи.

Диякон на звичайному місці виголошує Малу ектенію:

Диякон: Ще і ще в мирі Господу помолимось.

Хор: Господи, помилуй.

Диякон: Заступи, спаси, помилуй і збережи нас, Боже, Твоєю благодаттю.

Хор: Господи, помилуй.

Диякон: Пресвяту, Пречисту, Преблагословенну, Славну Владичицю нашу Богородицю і Приснодіву Марію зі всіма святими пом’янувши, самих себе, і одне одного, і все життя наше Христу Богові віддамо.

Хор: Тобі, Господи.

Священник (виголос): Бо Твоя влада і Твоє є Царство, і сила, і слава, Отця, і Сина, і Святого Духа, нині, і повсякчас, і на віки віків.

Хор: Амінь.

І співають

Другий антифон:

Хвали, душе моя, Господа. Буду хвалити Господа, поки життя мого; співатиму Богові моєму, доки живу.
Не надійтеся на князів, на синів людських, в них нема спасіння.

Вийде дух його, і вернеться в землю свою; в той день загинуть усі помисли його.

Блажен, кому Бог Якова помічник його, у кого надія на Господа Бога свого, що створив небо і землю, море і все, що в них;

Він береже істину повік, творить суд покривдженим, дає поживу голодним;

Господь визволяє закованих, Господь умудряє сліпців. Господь підносить повалених, Господь любить праведників, Господь охороняє пришельців, сироту і вдову прийме, а путь грішників погубить.

Воцариться Господь повік, Бог твій, Сіоне, з роду в рід.

Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові. І нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Єдинородний Сину і Слово Боже, Безсмертний єси,

Ти зволив ради нашого спасіння воплотитися від

Святої Богородиці і Приснодіви Марії, без зміни ставши

Людиною. Розіп’ятий був, Христе Боже, і смертю смерть

подолав; Ти Єдиний у Святій Тройці, співпрославлений

з Отцем і Святим Духом, спаси нас.

Потім диякон на звичайному місці виголошує Малу ектенію:

Диякон: Ще і ще в мирі Господу помолимось.

Хор: Господи, помилуй.

Диякон: Заступи, спаси, помилуй і збережи нас, Боже, Твоєю благодаттю.

Хор: Господи, помилуй.

Хор: Тобі, Господи.

Священник (виголос): Бо Ти Благий і Людинолюбний Бог є, і Тобі славу возсилаємо, Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині, і повсякчас,і на віки віків.

Хор: Амінь.

Коментар: Тепер співається третій антифон — Блаженства. Він починається словами благоразумного розбійника на хресті: «У Царстві Твоїм пом’яни нас, Господи…»

Після цього звучать слова Самого Христа з Нагірної проповіді: «Блаженні вбогі духом…», «Блаженні лагідні…», «Блаженні миротворці…»

Блаженства відкривають нам, якою є дорога до Царства Небесного. Це не дорога земної сили, багатства чи слави, а дорога смирення, милосердя, чистоти серця, миротворчості та вірності Богові навіть у випробуваннях.

Під час співу Блаженств звершується малий вхід з Євангелієм. Він зображає вихід Господа Ісуса Христа на проповідь. Ми дивимося на святе Євангеліє як на Самого Христа, Який приходить до нас зі Своїм словом.

Перед входом священник молиться, щоб разом із нашим входом відбувся і невидимий вхід святих Ангелів, які разом із нами служать і прославляють Бога.

Потім священник виголошує: «Премудрість, станьмо побожно».

Слово «Премудрість» нагадує нам про глибину Божого слова і всього, що зараз звершується. А слова «станьмо побожно» закликають нас стояти з особливою увагою, благоговінням і готовністю почути Господа.

У відповідь ми співаємо: «Прийдіть, поклонімось і припадімо до Христа…» — бо саме Христу ми поклоняємося, слухаючи Його Євангеліє та приймаючи Його слово у своє життя.

І співають Третій антифон:

У Царстві Твоїм пом’яни нас, Господи, коли прийдеш у Царство Твоє.

Блаженні убогії духом, бо їх є Царство Небесне.

Блаженні ті, що плачуть, бо вони втішаться.

Блаженні тихі, бо вони наслідять землю.

Блаженні голодні й спрагнені правди, бо вони наситяться. Блаженні милостиві, бо вони помилувані будуть.

Блаженні чисті серцем, бо вони Бога побачать.

Блаженні миротворці, бо вони синами Божими назвуться.

Блаженні гнані за правду, бо їх є Царство Небесне.

Блаженні ви, коли ганьбитимуть вас і гнатимуть та ширитимуть про вас усяку лиху славу неправдиво Мене ради.

Радуйтеся і веселіться, бо велика нагорода вам на небесах.

Священник: Премудрість! Станьмо побожно!

Хор: Прийдіть, поклонімось і припадімо до Христа. Спаси нас, Сину Божий, у святих дивний Сий, співаємо Тобі: алилуя.

Коментар:

Також співають належні тропарі і кондаки. Тропар — це короткий піснеспів, який образно передає зміст свята, неділі або життя святого, пам’ять якого ми звершуємо цього дня.

Кондак також коротко розкриває зміст свята чи пам’яті святого, але часто глибше пояснює його духовний сенс і ніби підсумовує головну думку.

Тому тропарі й кондаки — це не просто змінні піснеспіви. Вони допомагають нам зрозуміти, чому сьогодні Церква згадує саме цю подію чи саме цього святого і чого ми можемо навчитися з його життя.

Диякон: Господу помолимось.

Хор: Господи, помилуй.

Священник виголошує: Бо Ти Святий, Боже наш, і Тобі славу возсилаємо, Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині, і повсякчас. І на віки віків.

Хор: Амінь.

Коментар: Після тропарів і кондаків ми співаємо Трисвяте: «Святий Боже, Святий Кріпкий, Святий Безсмертний, помилуй нас».

Найдавніше письмове свідчення про цей гімн міститься в актах Халкідонського Собору 451 року, де він звучить як урочистий переможний спів Церкви.

Церковне Передання також розповідає, що Трисвяте було передане ангелом у Константинополі й співалося під час молитовної процесії під час землетрусу за патріаршества святителя Прокла, у V столітті.

Перед співом Трисвятого священник у таємній молитві просить Бога, Якого безперестанно оспівують серафими та славословлять херувими, прийняти цю пісню і від наших уст. Він просить простити нам гріхи, освятити наші думки, душі й тіла та дати сили праведно служити Богові до кінця життя.

У деякі великі свята замість Трисвятого співаються інші піснеспіви. На Різдво Христове, Богоявлення, у Лазареву та Велику суботу, протягом Світлого тижня і в день П’ятидесятниці співається: «Усі ті, що в Христа хрестилися, у Христа зодягнулися, алилуя». Це пов’язано з давнім звичаєм звершувати Хрещення оголошених саме в ці дні.

А на свято Воздвиження Чесного Хреста та в Неділю Хрестопоклонну замість Трисвятого співається: «Хресту Твоєму поклоняємось, Владико, і святе Воскресіння Твоє славимо».

Співають Трисвяте за звичаєм.

Хор: Святий Боже, Святий Кріпкий, Святий Безсмертний, помилуй нас (тричі).

Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Святий Безсмертний, помилуй нас.

Святий Боже, Святий Кріпкий, Святий Безсмертний,помилуй нас.

Коментар: Після Трисвятого ми переходимо до читання Святого Письма.

Спочатку звучить прокімен. Це короткий вірш, переважно з псалмів, який передує читанню Апостола. Він допомагає нам налаштуватися на зміст дня, свята або наступного біблійного читання.

Перед читанням ми чуємо виголоси: «Будьмо уважні», «Мир всім» і «Премудрість». Вони закликають нас слухати Боже слово з увагою, миром у серці та благоговінням.

Потім читається Апостол — уривок із Діянь святих апостолів або з апостольських послань. Це нагадує нам про проповідь апостолів, яких Христос послав у світ звіщати Євангеліє всім народам.

Після Апостола співається «Алилуя». Це слово означає: «Хваліть Господа». Воно є радісним прославленням Бога і водночас приготовленням до читання Святого Євангелія.

Під час співу «Алилуя» звершується кадіння. Воно знаменує благодать Святого Духа, яка сходить у серця тих, хто з вірою та благоговінням слухає слово Боже.

Читець: Виголошує прокимен

Священник:Будьмо уважні.

Читець: Виголошує другу частину прокимену

Священник: Премудрість!

Читець: До (…) послання св. ап. Павла читання…

Священник:Будьмо уважні.

Коли читець скінчить читати Апостола, священник промовляє:

Мир тобі.

Читець: І духові твоєму.

Читець: Алилуя, алилуя, алилуя (тричі).

Коментар: Після читання Апостола на амвоні читається Святе Євангеліє. Це зображає проповідь Самого Господа Ісуса Христа народові.

Перед Євангелієм ставиться запалена свічка. Вона знаменує світло євангельського вчення, яке Христос приносить у світ і яким просвічує наші серця.

Перед читанням Євангелія священник читає особливу молитву і просить Господа просвітити наші серця світлом богопізнання, допомогти нам зрозуміти євангельські слова, відкинути гріховні бажання та утвердитися в духовному житті.

Після цього звучить виголос: «Премудрість, станьмо побожно, вислухаймо Святого Євангелія. Мир всім».

Цими словами Церква закликає нас стояти з особливою увагою та благоговінням. Слово «Премудрість» нагадує, що в Євангелії міститься Божа мудрість, а слова «Мир всім» — що ми маємо слухати Боже слово з миром у серці.

Після цього проголошується, від якого євангелиста буде читання, і ми відповідаємо: «Слава Тобі, Господи, слава Тобі».

Тому ми слухаємо Євангеліє не просто як давню книгу чи розповідь про минуле, а як слово Христа, звернене сьогодні до кожного з нас.

Упродовж церковного року ми щоразу читаємо інші уривки зі Святого Євангелія. Так Церква поступово проводить нас через земне життя Христа: Його проповідь, чудеса, зцілення, страждання, смерть і Воскресіння.

Тому Євангеліє, яке ми чуємо сьогодні, не обирається випадково. Воно призначене Церквою саме на цей день і звернене до нас як слово, над яким ми маємо замислитися та яким покликані жити.

Після читання ми знову співаємо: «Слава Тобі, Господи, слава Тобі», дякуючи Христові за те, що Він відкрив нам Свою істину і шлях спасіння.

ЧИТАННЯ ЄВАНГЕЛІЯ

Премудрість. Станьмо побожно, вислухаймо святе Євангеліє.

Священник, благословляючи людей, виголошує: Мир усім.

Хор: І духові твоєму.

Диякон: Від (ім’я євангеліста) святого Євангелія читання.

Хор: Слава Тобі, Господи, слава Тобі.

Священник: Будьмо уважні.

Священник читає Євангеліє. Потім

Хор: Слава Тобі, Господи, слава Тобі.

Коментар: Після читання Євангелія починається сугуба єктенія або єктенія старанного моління.

Вона називається сугубою, тобто посиленою, бо в ній ми особливо ревно молимося до Бога. Вона починається словами: «Промовмо всією душею і всією думкою нашою промовмо».

На кожне прохання хор тричі відповідає: «Господи, помилуй». Це означає, що Церква наполегливо просить Божої милості для всіх: за ієрархів Церкви, за нашу країну, за тих, хто служить, працює і молиться в цьому храмі, а також за всіх православних християн, живих і спочилих.

Саме тут також можуть додаватися особливі прохання за конкретних людей: за здоров’я, зцілення, мир, допомогу в тяжких обставинах або заупокійна молитва. В нашому випадку ми також особливо молимося за наших українських захисників та захисниць, а після неї читаємо спеціальну молитву за мир.

Під час сугубої єктенії священник починає розгортати антимінс. Антимінс — це освячена тканина із зображенням покладення Христа до гробу, у яку вшиті частинки мощей святих мучеників. На ньому звершується Таїнство Євхаристії.

Він нагадує нам про перших християн, які часто звершували Літургію на гробах мучеників, а також про те, що Євхаристія нерозривно пов’язана з Хресною жертвою Христа і свідченням святих, які віддали за Нього своє життя.

Антимінс також є знаком благословення єпископа: без нього священник не може звершувати Божественну Літургію. Тому, коли він поступово розгортається на Престолі, ми наближаємося до найсвятішої частини богослужіння — Літургії вірних

Диякон: Промовимо всі від усієї душі й від усього розуму нашого промовмо.

Хор на кожне прохання: Господи, помилуй.

Диякон: Господи Вседержителю, Боже отців наших, молимось Тобі: почуй і помилуй.

Диякон:Помилуй нас, Боже, з великої милості Твоєї, молимось Тобі: почуй і помилуй.

Хор на кожне прохання: Господи, помилуй (тричі).

Диякон:Ще молимось за святійшого патріарха нашого Варфоломія, та владику нашого високопреосвященнійшого Іаковоса, че́сне пресвітерство, у Христі дияконство, за весь клір і народ Господу помолімось.

Диякон:Ще молимось за Богом бережену країну яка приймає нас Ірландію, за народ, владу і військо її, щоб ми жили тихо й мирно, зі всім благочестям і чистотою.

Диякон:Ще молимось, щоб мир і тиша оселилися на землі нашій Українській, і щоб визволитися нам від усякого ворога і супротивника. Серцем сокрушенним взиваємо до Тебе, Господи, Джерело любові і милосердя, Всемогутній захиснику наш, скоро почуй нас і милостивно помилуй.

Диякон:Зглянся Владико Людинолюбче, милостивим Твоїм оком на скорботний народ український і збережи в терпінні зневірених, які вимушено домівки свої полишили, Благослови Господи людей, які з любов’ю і співчуттям приймають їх, і самарянинову милосердну руку допомоги їм подають. Молимося Тобі Спасителю наш, скоро почуй нас і як Милосердний помилуй.

Диякон:Ще молимось за воїнів українських, які виконують свій обов’язок захисту держави, щоб Господь Бог зміцнював їхні відвагу й мужність та охороняв від ворогів, видимих і невидимих, – Господи, вислухай і помилуй.

Диякон:Ще молимось Господу Богу нашому, щоб вислухав голос моління нас, грішних, і охоронив всіх людей держави нашої в час тяжких іспитів та помилував рабів Своїх, воїнів, щоб зберіг їх від смертоносної рани і всякої недуги душевної і тілесної, від усякої журби, лиха, гніву і недолі та дав їм повернутися цілими та неушкодженими, Всемилостивий Господи, вислухай і помилуй.

Диякон:Ще молимось, щоб Господь Бог зіслав Святого свого Духа на весь український народ і дав йому витривалості у вірі, надії й любові серед теперішніх важких випробувань у час війни; та визволив від усяких ворогів, Господи, вислухай і помилуй.

Диякон:Ще молимось за тих, які постраждали: за поранених, переселенців; тих, які втратили рідних; за всіх тих, які перебувають у зоні бойових дій, щоб Господь Бог захистив та оздоровив їх, зберіг від усякого лиха та обдарував своєю благодаттю, – Господи, вислухай і помилуй.

Диякон:Ще молимось про милість, життя, мир, здоров’я, спасіння, Боже відвідання, прощення й відпущення гріхів рабів Божих: всіх благочестивих і православних християн, що мешкають або гостюють у цьому місті, парафіян, піклувальників, жертводавців та благодійників цієї святої церкви.

Диякон:Ще молимось за блаженних і славних засновників святого храму цього, і за всіх раніше спочилих отців і братів і сестер наших православних, що тут і повсюди благочестиво спочивають.

Диякон:Ще молимось за тих, хто приносить плоди й сумлінно трудиться у святому й всечесному храмі цьому, за тих, хто працює, співає, і за весь присутній народ, що очікує від Тебе великої і багатої милості.

Священник (виголос): Бо Ти Милостивий і Людинолюбний Бог є, і Тобі славу возсилаємо, Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині, і повсякчас, і на віки віків.

Хор: Амінь

Священник : Господу помолимось

Хор: Господи помилуй

Священник читає молитву:

Молитва за Україну

Владико Вседержителю, Господи Ісусе Христе Боже наш, зглянься милостиво з висоти людинолюбства Твого на плач та стогнання народу нашого українського, що перебуває в скорботі. Знаємо, Господи, що гріхами та беззаконнями прогнівили Твою благість, але змилосердься й помилуй нас; не відверни Лиця Твого від нас, засмучених.

Даруй нам всесильну благодать Твою: владі та керівництву армії даруй тверезість розуму та мудрість, душі й тіла воїнів наших укріпи, будь для них бронею та покровом, зберігай від смерті та ран, допоможи їм в усьому, чого потребують, перемогу над супротивником даруй; співгромадян наших, що під обстрілами та в окупації перебувають, виведи, а тих, хто не може залишити ці місця, збережи та даруй необхідне для життя; тих, хто в полоні – збережи, укріпи, захисти, звільни; нашим біженцям та тим, що лишились домівок, даруй житло та все потрібне для життя; поранених зціли; покалічених укріпи, втіш, позбав від відчаю; тих, хто втратив своїх ближніх, підтримай, дай сили перенести біль розлуки, втіш звісткою про вічне життя.

Упокой душі наших воїнів, захисників України та всіх наших співгромадян, вбитих в дні цієї війни, а також від ран, голоду та без медичної допомоги померлих, прости їм всі провини вільні та невільні, осели їхні душі там, де Твої праведні перебувають, даруй насолоду вічним життям.

Віддяч милістю Твоєю тим людям в усьому світі, що моляться за нас і допомагають нам та нашим біженцям.

Молимось Тобі, Боже наш, зглянься на прохання наші, не відверни Лиця Твого від нас, не лиши Україну нашу. Даруй жаданий мир, вижени загарбників з України, даруй мир Церкві Твоїй, відновлення країни та спасіння всім, що надію на Тебе покладають та закликають

Ім’я Твоє, заради молитв Преблагословенної Матері Твоєї, Володарки нашої Богородиці, святого рівноапостольного князя Володимира, преподобних та богоносних Антонія, Феодосія та всіх чудотворців Києво-Печерських та всіх святих землі Української. Бо Ти сила та ствердження, допомога та перемога всім, що вірно на Тебе надію покладають й Тобі славу віддаємо з безпочатковим Твоїм Отцем та з Пресвятим Духом, нині і повсякчас, і во віки віків.

Хор: Амінь.

Коментар: Тепер має виголошуватися єктенія за оголошених.

Оголошені — це люди, які ще не прийняли Хрещення, але вже вивчають православну віру і готуються увійти до повного життя Церкви.

У цій молитві Церква просить Господа огласити їх словом істини, відкрити їм Євангеліє правди, приєднати до Святої Своєї Церкви, помилувати і зберегти Своєю благодаттю.

У давнину оголошені в цей момент схиляли голови, приймаючи Боже благословення, а після молитви залишали храм. Тому наприкінці звучить давній виголос: «Оголошені, вийдіть».

Сьогодні в наших громадах оголошених зазвичай немає. Але, наприклад, у Грецькій Церкві ми можемо бачити людей, які проходять катехизацію і готуються до Хрещення під опікою нашого митрополита Іакова.

Саме тому в звичайному богослужінні ми часто пропускаємо цю єктенію, бо серед присутніх немає оголошених.

Виголосом «Оголошені, вийдіть…» завершується Літургія оголошених. Далі починається Літургія вірних.

IV. Літургія вірних

Коментар: Тепер починається Літургія вірних — третя і найважливіша частина Божественної Літургії.

Вона так називається тому, що в давнину при її звершенні могли бути присутні лише вірні — тобто ті, хто прийняв православну віру у Таїнстві Хрещення і залишився вірним обітницям, даним при Хрещенні.

Саме в цій частині Літургії Чесні Дари, приготовані на Проскомідії, силою і дією Святого Духа стануть Тілом і Кров’ю Христовими. Вони будуть принесені Богові як спасительна для нас Безкровна Жертва, а потім подані вірним для Святого Причастя.

У Літургії вірних ми згадуємо страждання Господа Ісуса Христа, Його смерть, поховання, Воскресіння, Вознесіння на небо, сидіння праворуч Отця і Його друге славне пришестя.

У цій частині відбудуться найважливіші священнодійства: перенесення Чесних Дарів із жертовника на Престол, звершення Таїнства Євхаристії, приготування до Причастя і саме Причастя, а наприкінці — подячна молитва та благословення на вихід із храму.

Після єктенії за оголошених починаються молитви за вірних. У них ми знову молимося в мирі та просимо Бога допомогти нам гідно стояти перед Його Престолом, очистити нашу совість і приготувати нас до участі в найсвятішому Таїнстві.

Священник у цих молитвах дякує Богові за те, що Він сподобив його стояти перед Святим Жертовником, і просить благодатної допомоги звершити це служіння з чистою совістю. Також він молиться, щоб усі вірні зростали в доброму житті, духовному розумінні та неосудно причастилися Святих Таїн для життя вічного.

Друга ектенія вірних

Диякон: Ще і ще в мирі Господу помолимось.

Хор: Господи, помилуй.

Диякон: Заступи, спаси, помилуй і збережи нас, Боже, Твоєю благодаттю.

Хор: Господи, помилуй.

Диякон: Премудрість. Священник читає молитву.

Священник (виголос): Щоб під Твоєю владою завжди охорону маючи, ми Тобі славу возсилали, Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині, і повсякчас, і на віки віків.

Хор: Амінь.

Коментар: Після молитов за вірних починається Херувимська пісня.

Хор співає: «Ми що, херувимів тайно являючи і Животворчій Тройці трисвяту пісню співаючи, відкладімо нині всяке життєве піклування…»

Цими словами Церква закликає нас на цей час відкласти всяке життєве піклування: турботи, тривоги, образи й думки, які розсіюють наше серце та не дають нам зосередитися на молитві.

Це не означає, що наші проблеми чи обов’язки неважливі. Але зараз ми покликані не дозволити їм відвернути нас від Бога, бо наближаємося до найсвятішої частини Божественної Літургії.

Під час Херувимської пісні звершується кадіння храму. Воно виражає молитовне прагнення вірних до Бога і бажання прийняти благодать Святого Духа.

У цей час священник читає таємну молитву Херувимської пісні. У ній він визнає власну недостойність і просить Господа сподобити його звершити це святе служіння. Священник сповідує, що він є лише видимим служителем, а невидимо в Таїнстві діє Сам Господь Ісус Христос.

Після цього звершується Великий вхід.

Він називається великим на відміну від малого входу з Євангелієм. Тепер Чесні Дари — хліб і вино, приготовані на Проскомідії, — переносяться з жертовника на Престол, де над ними буде звершене Таїнство Євхаристії.

Великий вхід зображає Самого Господа Ісуса Христа, Який іде на добровільні страждання і смерть за спасіння людей.

Під час цього входу ми чуємо: «Всіх вас, православних християн, нехай пом’яне Господь Бог у Царстві Своєму завжди, нині і повсякчас, і на віки віків».

Це поминання означає, що Чесні Дари будуть принесені Богові в молитві за життя, здоров’я, спасіння і прощення гріхів усіх православних християн.

У другій частині Херувимської пісні ми співаємо: «Щоб прийняти Царя всіх, Якого невидимо ангельські чини супроводжують».

Цими словами Церква нагадує нам, що Христос невидимо приходить до нас під видом Чесних Дарів. Ми стоїмо не просто перед урочистою процесією, а перед великою Тайною Божої присутності.

Коли Дари переносяться на Престол, Церква згадує зняття Спасителя з Хреста і Його поховання.

Дискос і Чаша ставляться на розгорнутий антимінс, немов на гріб Христа. Священник читає тропарі, у яких згадуються зняття Господа з Хреста, Його поховання, сходження до аду та гріб Христовий як джерело нашого Воскресіння.

Потім Чесні Дари покриваються воздухом. Він нагадує камінь, привалений до дверей Гробу Господнього.

Зачинення царських врат нагадує про сходження Ісуса Христа до аду, а зачинення завіси — про сторожу, яку було поставлено біля Гробу Господнього.

Кадіння Чесних Дарів у цей момент нагадує про пахощі, з якими пречисте Тіло Спасителя було покладене до гробу.

Так завершується Великий вхід. Чесні Дари вже стоять на Престолі, і ми поступово наближаємося до звершення найголовнішого Таїнства — Євхаристії.

Хор співає херувимську пісню. Диякон, узявши кадило і поклавши ладану, підходить до священика і, прийнявши благословення від нього, кадить навкруги святий престол і ввесь вівтар та іконостас, а потім священика, співців і народ, проказуючи про себе 50-ий псалом. А священик тихо читає молитву.

Хор:Ми, що херувимів таємниче являємо і Животворчій Тройці трисвятую пісню співаємо, відкладімо нині всякі житейські піклування

Священик: Ніхто із зв’язаних тілесними пристрастями і втіхами не достойний приходити або наближатися, або служити Тобі, Царю слави! Бо служити Тобі — велике і страшне навіть для самих небесних сил. Одначе, з невимовного і безмежного Твого чоловіколюбства, Ти сам непорушно і незмінно став чоловіком, був нашим Архиєреєм і, як Владика всього, передав нам священнодійство богослужної цієї і безкровної жертви. Бо Ти Єдиний, Господи Боже наш, маєш владу над небесним і земним, Тебе на престолі херувими носять, Ти серафимів Господь і Цар Ізраїля, Ти Єдиний Святий і в святині спочиваєш. Тому молю я Тебе, Єдиного Милосердного і Благоуважного: зглянься на мене, грішного і непотрібного раба Твого, і очисти мою душу й серце від сумління лукавого, і силою Святого Твого Духа мене, одягненого благодаттю священства, учини гідним стати коло святої Твоєї цієї трапези та священнодіяти тайну Святого і Пречистого Твого Тіла і Чесної Крови. До Тебе бо я приходжу, вклонивши голову свою, і молюся Тобі: не відвертай лиця Твого від мене і не виключай мене із слуг Твоїх, а сподоби мене, грішного і недостойного раба Твого, принести Тобі Дари ці Бо Ти єси Той, що приносиш жертву і Принесений, що приймаєш і роздаєшся, Христе Боже наш, і Тобі славу віддаємо з Надвічним Твоїм Отцем і Пресвятим і Милосердним і Животворчим Твоїм Духом нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.

Після молитви і кадіння, ставши перед святим престолом, священик здіймаючи руки, а диякон — орар, тричі проказують херувимську пісню, щоразу вклоняючись.

Священик: Ми, що херувимів таємниче являємо і Животворчій Тройці трисвятую пісню співаємо, відкладімо нині всякі житейські піклування

Диякон: Щоб прийняти Царя всіх, якого у славі супроводять невидимо ангельські чини . Алилуя, алилуя, алилуя.

Священик і диякон цілують святий престол і переходять до жертовника (диякон попереду), де вже стоять іподиякони або братчики зі свічками. Священик бере в диякона кадило, кадить тричі жертовник і молиться про себе:

Священик: Боже, очисти мене грішного.

Тоді віддає кадило дияконові, який бере його на мізинець правої руки. Диякон тихо промовляє до священика:

Диякон: Візьми, владико.

Священик кладе воздух на ліве плече диякона, промовляючи:

Священик: Піднесіть руки ваші до святині і благословіть Господа.

Священик бере покритий малим покрівцем дискос і з побожністю та увагою ставить його на голову диякона, який стає на одне коліно; диякон, тримаючи кінець орара в лівій руці, а кадило на пальці правої руки, держить дискос обома руками на голові. Сам священик бере покриту покрівцем святу чашу і держить її перед собою. Всі виходять через північні двері на солею: іподиякони або братчики несуть свічники, за ними йде диякон і далі священик. Диякон виголошує:

Владику і отця нашого Варфоломія, Архієпископа Константинополя, Нового Риму і Вселенського Патріарха, і владику нашого Іаковоса, високопреосвященійшого митрополита Ірландського нехай пом’яне Господь Бог у Царстві Своїм завжди, нині, і повсякчас, і на віки віків.

Преосвященних митрополитів, архієпископів і єпископів православних, священство, дияконство і весь чернечий чин, Богом бережену Ірландію нашу, владу, військо і побожних людей її, парафіян святого храму цього, і всіх вас православних християн нехай пом’яне Господь Бог у Царстві Своїм завжди, нині, і повсякчас, і на віки віків.

Хор: Амінь. Щоб прийняти Царя всіх, Якого у славі супроводять невидимо ангельські чини. Алилуя, алилуя,алилуя.

Коментар: Після Великого входу починається прохальна єктенія.

У ній Церква готує нас до принесення Безкровної Жертви та звершення Таїнства Євхаристії. Ми просимо Бога про мир, спасіння, прощення гріхів, добрий і мирний день, ангела-охоронця, християнську кончину нашого життя та гідне стояння перед Христовим Судом.

Саме в цій єктенії звучить особливе прохання: «За принесені Чесні Дари Господу помолімось».

Це означає, що ми просимо Господа милостиво прийняти принесені Дари — хліб і вино, які вже перенесені на Престол, — та освятити їх силою Святого Духа.

У цей час священник читає молитву приношення. У ній він просить, щоб Господь сподобив його принести Чесні Дари як духовну жертву та послав благодать Святого Духа на них і на всіх вірних.

Після цього священник благословляє народ словами: «Мир всім».

Мир, про який ми молимося, має виявлятися і в нашому ставленні одне до одного. Тому далі звучить заклик: «Полюбімо один одного, щоб однодумно визнавати».

У відповідь хор співає: «Отця, і Сина, і Святого Духа, Тройцю єдиносущну і нероздільну».

Цими словами ми сповідуємо нашу православну віру в Єдиного Бога — Отця, Сина і Святого Духа.

У давній Церкві після цього християни на знак миру, любові та єдності вітали одне одного цілуванням. Цей звичай, який називається цілуванням миру, зберігся нині серед священнослужителів.

Так Церква нагадує нам: перед тим як приступити до найсвятішого Таїнства, ми маємо перебувати не лише в мирі з Богом, а й у любові та примиренні одне з одним.

Благальна єктенія:

Диякон: Доповнимо молитву нашу Господу.

Хор: Господи, помилуй.

Диякон: За принесені чесні Дари Господу помолимось.

Хор:Господи, помилуй.

Хор: Господи, помилуй.

Диякон: Щоб визволитися нам від усякої скорботи, гніву, небезпеки та недолі, Господу помолимось.

Хор: Господи, помилуй.

Диякон: Заступи, спаси, помилуй і збережи нас, Боже, Твоєю благодаттю.

Хор: Господи, помилуй.

Диякон: Дня всього звершеного, святого, мирного і безгрішного у Господа просимо.

Хор: Подай, Господи.

Диякон: Ангела миру, вірного провідника, охоронителя душ і тіл наших, у Господа просимо.

Хор: Подай, Господи.

Диякон: Прощення і відпущення гріхів та провин наших у Господа просимо.

Хор: Подай, Господи.

Диякон: Доброго і пожиточного для душ наших і миру для світу у Господа просимо.

Хор: Подай, Господи.

Диякон: Останок життя нашого в мирі та покаянні скінчити у Господа просимо.

Хор: Подай, Господи.

Диякон: Християнського кінця життя нашого, безболісного, бездоганного, мирного, і доброї відповіді на страшному суді Христовому просимо.

Хор: Подай, Господи.

Диякон: Пресвяту, Пречисту, Преблагословенну, Славну Владичицю нашу Богородицю і Приснодіву Марію зі всіма святими пом’янувши, самих, себе і одне одного, і все життя наше Христу Богові віддамо.

Хор: Тобі, Господи.

Священник (виголос): Милосердям Єдинородного Сина Твого, що з Ним благословенний Ти, з Пресвятим, і Благим, і Животворчим Твоїм Духом, нині, і повсякчас, і на віки віків.

Хор: Амінь.

Священник (благословляючи людей): Мир усім.

Хор: І духові твоєму.

Диякон: Полюбімо одне одного, щоб однодумно сповідувати.

Коментар: Після слів «Полюбімо один одного, щоб однодумно визнавати» ми співаємо Символ віри: «Вірую в єдиного Бога Отця Вседержителя…»

Символ віри — це коротке і повне сповідання православної віри. У ньому ми проголошуємо віру в Отця, Сина і Святого Духа; у Воплочення, Хресну смерть і Воскресіння Господа Ісуса Христа; у Церкву, Хрещення, воскресіння мертвих і життя майбутнього віку.

Цей Символ віри був сформульований Вселенськими Соборами Церкви. Його перша частина була прийнята на Першому Вселенському Соборі в Нікеї у 325 році, коли Церква сповідувала, що Господь Ісус Христос є істинний Бог, єдиносущний Отцю.

Пізніше, на Другому Вселенському Соборі в Константинополі у 381 році, Символ віри був завершений і доповнений словами про Святого Духа, Церкву, Хрещення, воскресіння мертвих і життя майбутнього віку.

Тому його повна назва — Нікейсько-Константинопольський Символ віри.

Перед співом Символу віри звучить виголос: «Двері, двері, премудрістю будьмо уважні».

У давнину ці слова були звернені до вартових при дверях храму. Вони мали стежити, щоб після завершення Літургії оголошених до храму не входили ті, хто не мав права бути присутнім при звершенні Таїнства Євхаристії.

Сьогодні цей виголос нагадує нам берегти двері свого розуму і серця від сторонніх думок та земних турбот. А слова «премудрістю будьмо уважні» закликають нас уважно і з благоговінням слухати Божественну мудрість, яка міститься в Символі віри.

Під час співу Символу віри відкривається завіса царських врат. Це знаменує Воскресіння Христове. Священник також знімає воздух із Чесних Дарів, нагадуючи про камінь, який був відвалений від дверей Гробу Господнього.

Водночас відкриття завіси та зняття воздуха є знаком того, що віра відкриває нам таємниці Божественної Премудрості.

Під час співу Символу віри священник читає його разом із усіма та коливає воздух над Чесними Дарами. Це знаменує наближення сходження Святого Духа, а також нагадує про землетрус, що стався при відкритті Гробу Господнього.

Співаючи Символ віри, ми перед Богом і Церквою засвідчуємо, що є вірними — тобто охрещеними православними християнами, які мають право бути присутніми при звершенні Таїнства і приступати до Святого Причастя.

Хор: Отця, і Сина, і Святого Духа, Тройцю Єдиносущну і Нероздільну.

Диякон: Двері, двері! В премудрості будьмо уважні!

СПІВАЄТЬСЯ Символ віри:

Вірую в Єдиного Бога Отця, Вседержителя, Творця неба і землі, всього видимого і невидимого.
І в Єдиного Господа Ісуса Христа, Сина Божого, Єдинородного, що від Отця народився перше всіх віків. Світло від Світла, Бога істинного від Бога істинного, рожденного, несотворенного, єдиносущного з Отцем, що через Нього все сталося.
Він для нас, людей, і ради нашого спасіння зійшов з небес, і воплотився від Духа Святого і Марії Діви, і став людиною.
І розп’ятий був за нас при Понтії Пилаті, і страждав, і був похований.
І воскрес на третій день, за Писанням.
І вознісся на небеса, і сидить праворуч Отця.
І знову прийде у славі судити живих і мертвих, і Царству Його не буде кінця.
І в Духа Святого, Господа Животворчого, що від Отця ісходить, що Йому з Отцем і Сином однакове поклоніння і однакова слава, що говорив через пророків.
В Єдину, Святу, Соборну і Апостольську Церкву.
Визнаю одне хрещення на відпущення гріхів.
.Чекаю воскресіння мертвих
І життя майбутнього віку. Амінь

Коментар: Після Символу віри ми підходимо до найсвятішої частини Божественної Літургії — Євхаристійного канону.

Диякон виголошує: «Станьмо побожно, станьмо зо страхом. Будьмо уважні, щоб у мирі святу жертву приносити».

Цими словами Церква закликає нас стояти з благоговінням, страхом Божим і внутрішньою увагою. Ми вже не просто слухаємо богослужіння, а всі разом беремо участь у принесенні Святої Жертви.

У відповідь ми співаємо: «Милість миру, жертву хвали».

Цими словами ми визнаємо, що через Христа маємо мир і примирення з Богом. У Євхаристії ми разом із Ним приносимо Богові жертву хвали й подяки.

Після цього священник благословляє всіх словами: «Благодать Господа нашого Ісуса Христа і любов Бога і Отця і причастя Святого Духа нехай буде зо всіма вами».

А ми відповідаємо: «І з твоїм духом», — бажаючи священникові тієї самої Божої благодаті.

Далі священник виголошує: «До неба піднесімо серця».

А ми відповідаємо: «Піднесли до Господа».

Це означає, що в цю мить ми покликані відкласти все земне і спрямувати наш розум та серце до Бога.

Потім звучить заклик: «Принесімо подяку Господеві».

І ми відповідаємо: «Достойно і правдиво є поклонятися Отцю, і Сину, і Святому Духові, Тройці Єдиносущній і Нероздільній».

Саме так починається головна Євхаристійна молитва. Священник від імені всієї Церкви дякує Богові за створення світу й людини, за те, що Господь не залишив нас після гріхопадіння, підніс нас і відкрив нам шлях до Свого Небесного Царства.

Він також дякує за всі Божі добродійства — явні й неявні, відомі нам і невідомі, — і за те, що Господь приймає від нас це служіння, хоча перед Ним безперестанно стоять ангели, архангели, херувими й серафими.

Потім священник виголошує: «Пісню перемоги співають, виголошують, викликують і промовляють».

Тоді всі співають: «Свят, Свят, Свят, Господь Саваоф! Повні небо і земля слави Твоєї! Осанна в вишніх! Благословен, хто йде в ім’я Господнє! Осанна в вишніх!»

У цій пісні поєднується ангельське славослов’я Бога зі словами, якими народ зустрічав Христа, коли Він входив до Єрусалима.

Далі священник згадує найбільшу Божу любов до світу: Бог так полюбив людей, що віддав Свого Єдинородного Сина, щоб кожен, хто вірує в Нього, мав життя вічне.

Потім згадується Тайна вечеря, коли Господь Ісус Христос Сам установив Таїнство Євхаристії.

Священник виголошує слова Спасителя: «Прийміть, споживайте — це є Тіло Моє, що за вас ламається на відпущення гріхів».

Після цього ми відповідаємо: «Амінь».

Далі він виголошує слова про Чашу: «Пийте з неї всі — це є Кров Моя Нового завіту, що за вас і за багатьох проливається на відпущення гріхів».

І знову всі відповідаємо: «Амінь».

Після цього священник згадує все, що Христос звершив заради нашого спасіння: Хрест, гріб, Воскресіння на третій день, Вознесіння на небо, сидіння праворуч Отця і Його друге славне пришестя.

Тоді він виголошує: «Твоє від Твоїх Тобі приносимо за всіх і за все».

Це означає, що ми приносимо Богові Його ж дари — хліб і вино, які Він Сам нам дав, — у подяку за всіх людей і за всі Його милості.

У відповідь ми співаємо: «Тебе в піснях славимо, Тебе благословимо, Тобі дякуємо, Господи, і молимось Тобі, Боже наш».

Саме в цей час священник молиться, щоб Господь послав Святого Духа на нас і на предложені Чесні Дари.

Він просить, щоб Святий Дух перетворив хліб на Чесне Тіло Христове, а вино в Чаші — на Чесну Кров Христову.

Після цього священник благословляє святий хліб і промовляє: «І створи хліб цей Чесним Тілом Христа Твого».

Потім благословляє святу чашу: «А те, що в чаші цій, Чесною Кров’ю Христа Твого».

А благословляючи Святі Дари разом, він виголошує: «Перетворивши Духом Твоїм Святим».

У цей найсвятіший момент хліб і вино силою Святого Духа стають істинними Тілом і Кров’ю Христовими.

Тому священнослужителі вшановують істинні Тіло і Кров Христові земним поклоном, а всі присутні стоять перед цією великою Тайною з глибоким благоговінням.

Диякон (на солеї): Станьмо побожно, станьмо зо страхом. Будьмо уважні, щоб мирі святу жертву приносити.
Хор: Милість миру, жертву хвали.
Священик звертається до вірних і благословляє їх.
Священик: Благодать Господа нашого Ісуса Христа і любов Бога і Отця і причастя Святого Духа нехай буде зо всіма вами.
Хор: І з твоїм духом.
Священик: До неба піднесімо серця.
Хор: Піднесли до Господа.
Священик: Подякуймо Господу.
Хор:Достойно і правдиво є поклонятися Отцю, і Сину, і Святому Духові, Тройці Єдиносущній і Нероздільній.
Священик: Достойно і правдиво є Тебе славити, Тебе благословити, Тебе хвалити, Тобі дякувати, Тобі поклонятися на всякому місці влади Твоєї. Ти єси Бог Несказанний, Неосяжний розумом, Невидимий, Незбагненний, завжди Сущий і завжди Незмінний, Ти і Єдинородний Син Твій, і Дух Твій Святий. Ти з небуття до буття нас привів, а коли ми впали в гріх, Ти знову нас підніс, і безперестанно все діяв, поки нас на небо привів і будуче Царство Твоє нам дарував.
За все це дякуємо Тобі, і Єдинородному Твоєму Синові, і Духові Твоєму Святому, за всі Твої до нас добродійства, які ми знаємо і яких не знаємо, за явні і неявні. Дякуємо Тобі і за цю службу, що з рук наших Ти зволив прийняти, хоч і стоять перед Тобою тисячі архангелів, незчисленна сила ангелів, шестикрилих і многооких херувимів і серафимів, що високо витають на крилах.
(Виголос): Пісню перемоги співають, виголошують, викликують і промовляють.
Хор: Свят, Свят, Свят, Господь Саваоф! Повні небо і земля слави Твоєї! Осанна в вишніх! Благословен, хто йде в ім’я Господнє! Осанна в вишніх!
Священик: З цими блаженними силами, Владико Людинолюбний, і ми виголошуємо і промовляємо: Святий єси і Пресвятий, Ти, і Єдинородний Твій Син, і Дух Твій Святий. Святий єси і Пресвятий, і велична слава Твоя. Ти світ Твій так полюбив, що й Сина Свого Єдинородного віддав, щоб усякий, хто вірує в Нього, не загинув, а мав життя вічне. Він, прийшовши і діло нашого спасіння виконавши, в ніч, як зраджено Його, а правдивіше, коли Він Сам Себе віддав за життя світу, взяв хліб у святі Свої і пречисті і непорочні руки, подякувавши, благословивши, освятивши, розломивши, дав святим Своїм ученикам і апостолам і сказав:
(Виголос): Прийміть, споживайте — це є Тіло Моє, що за вас ламається на відпущення гріхів.
Хор: Амінь.
Священик: Так само і чашу після вечері, промовляючи:
(Виголос): Пийте з неї всі — це є Кров Моя Нового завіту, що за вас і за багатьох проливається на відпущення гріхів.
Хор: Амінь.
Священик:Тому і ми, споминаючи цю спасенну заповідь і все, що ради нас сталося: хрест, гріб, воскресіння на третій день, на небо вшестя, праворуч сидіння, друге і славне знову пришестя.
(Виголос): Твоє від Твоїх Тобі приносимо за всіх і за все.
Одночасно, коли священик промовляє це, диякон складає руки навхрест (права рука зверху) і, піднявши святий дискос і святу чашу, побожно вклоняється.
Хор: Тебе в піснях славимо, Тебе благословимо, Тобі дякуємо, Господи, і молимось Тобі, Боже наш.
Священик: Ще приносимо Тобі цю словесну й безкровну службу і просимо, і молимо, і благаємо: пошли Духа Твого Святого на нас і на предложені Дари ці.
Священик благословляє святий хліб, промовляючи:
Священик: І створи хліб цей Чесним Тілом Христа Твого.
Священик: А те, що в чаші цій, Чесною Кров’ю Христа Твого.
Диякон: Амінь.
Священик: Перетворивши Духом Твоїм Святим.
Диякон: Амінь, амінь, амінь.
Усі священнослужителі вшановують істинне Тіло і Кров Христові земним поклоном.

Коментар: Після перетворення Святих Дарів священник продовжує молитися за всю Церкву — небесну і земну.

Спочатку він згадує всіх святих: праотців, отців, патріархів, пророків, апостолів, євангелистів, мучеників, ісповідників, подвижників і кожну праведну душу, що у вірі відійшла до Бога.

Цим Церква свідчить про плоди Хресної Жертви Христа. Святі вже досягли спасіння і прославлення у Бозі, але водночас вони залишаються нашими небесними заступниками та моляться за нас.

Особливо священник поминає Пресвяту Богородицю, бо Вона є найближчою до Бога з усіх людей і заступається за весь людський рід перед Своїм Сином.

Тому звучить виголос: «Особливо за Пресвяту, Пречисту, Преблагословенну, Славну Владичицю нашу Богородицю і Приснодіву Марію».

У відповідь хор співає піснеспів на честь Божої Матері. У звичайні дні це «Достойно є», а на деякі великі свята замість нього співається особливий святковий піснеспів — задостойник.

Після цього священник продовжує поминати святих, спочилих у вірі та всіх живих членів Святої Церкви.

Ми молимося не лише за себе. У цю мить перед Богом стоїть увесь світ: ті, хто живе сьогодні, ті, хто відійшов у вічність, і всі, хто потребує Божої милості, допомоги та спасіння.

Потім священник особливо поминає єпископа, просячи, щоб Господь дарував його Святим Церквам у мирі, здоров’ї та правому проповідуванні слова Божої істини.

Наприкінці цієї молитви він виголошує: «І дай нам єдиними устами і єдиним серцем славити і оспівувати пречесне й величне ім’я Твоє: Отця, і Сина, і Святого Духа».

Цими словами ми просимо, щоб уся Церква була єдиною в молитві, вірі та прославленні Бога.

Після цього священник благословляє всіх словами: «І нехай будуть милості великого Бога і Спаса нашого Ісуса Христа з усіма вами».

А ми відповідаємо: «І з твоїм духом».

Так завершується подячна і хвалебна молитва після звершення Святого Таїнства.

І, взявши кадило, священник виголошує: Особливо за Пресвяту,Пречисту, Преблагословенну, Славну Владичицю нашу Богородицю і Приснодіву Марію.

Хор: Достойно є, і це є істина, славити Тебе, Богородицю, завжди славну і пренепорочну і Матір Бога нашого. Чеснішу від херувимів і незрівнянно славнішу від серафимів, що без істління Бога Слово породила, дійсну Богородицю, Тебе величаємо.

Священник (виголос): Найперше пом’яни, Господи, владику і отця нашого…….

Хор: І всіх, і все.

Потім священник виголошує: І дай нам єдиними устами і єдиним серцем славити й оспівувати пречесне і величне ім’я Твоє, Отця, і Сина, і Святого Духа, нині, і повсякчас, і на віки віків.

Хор: Амінь.

Священник повертається до людей і, благословляючи їх, виголошує: Нехай же будуть милості Великого Бога і Спаса нашого Ісуса Христа з усіма вами.

Хор: І з духом твоїм.

Коментар: Після освячення Святих Дарів починається приготування всіх присутніх до Святого Причастя.

Диякон виголошує: «Усіх святих пом’янувши, ще і ще в мирі Господеві помолімось».

Це означає, що, пом’янувши Пресвяту Богородицю, усіх святих, живих і спочилих, ми знову звертаємося до Бога з молитвою про себе і про всю Церкву.

Далі ми молимося «за принесені й освячені Чесні Дари».

Святі Дари вже освячені. У цій молитві ми просимо, щоб Господь послав нам Божественну благодать і дар Святого Духа.

У цей час священник таємно молиться, щоб Господь сподобив усіх присутніх причаститися Святих Таїн із чистою совістю, на відпущення гріхів і для успадкування життя вічного.

Потім знову звучать прохання, на які ми відповідаємо: «Подай, Господи».

Благальна ектенія:

Диякон: Всіх святих пом’янувши, ще і ще в мирі Господу помолимось.

Хор: Господи, помилуй.

Диякон: За принесені й освячені чесні Дари Господу помолимось.

Хор: Господи, помилуй.

Диякон: Щоби Людинолюбний Бог наш, прийнявши їх у святий,і наднебесний, і мислений Свій жертовник, як духовні пахощі, зіслав нам Божественну благодать і дар Святого Духа, помолимось.

Хор: Господи, помилуй.

Диякон: Щоб визволитися нам від усякої журби, гніву, небезпеки та недолі, Господеві помолімось.

Хор: Господи, помилуй.

Священик (молиться): На Тебе покладаємо все життя і всю надію нашу, Владико Чоловіколюбче, і просимо, і молимо, і благаємо: сподоби нас причаститися Небесних Твоїх і Страшних Таїн, цієї священної і духовної Трапези, з чистим сумлінням, на відпущення гріхів, на прощення провин, на спільність із Духом Святим, на насліддя Царства Небесного, на сміливість перед Тобою, не на суд і не в осуд.

Диякон: Заступи, спаси, помилуй і охорони нас, Боже, Твоєю благодаттю.

Хор: Господи, помилуй.

Диякон: Дня всього звершеного, святого, спокійного і безгрішного у Господа просімо.

Хор: Подай, Господи.

Диякон: Ангела спокою, вірного провідника, охоронителя душ і тіл наших у Господа просімо.

Хор: Подай, Господи.

Диякон: Прощення і відпущення гріхів та провин наших у Господа просімо.

Хор: Подай, Господи.

Диякон: Доброго і пожиточного для душ наших і спокою для світу у Господа просімо.

Хор:Подай, Господи.

Диякон: Останок життя нашого у спокої та покаянні скінчити у Господа просімо.

Хор:Подай, Господи.

Диякон: Християнського кінця життя нашого, безболісного, бездоганного, спокійного, і доброї відповіді на страшному суді Христовім просімо.

Хор:Подай, Господи.

Диякон: Єдність віри і причастя Святого Духа виблагавши, самих себе, і одне одного, і все життя наше Христу Богові віддамо.

Хор: Тобі, Господи.

Коментар: Після завершення прохальної єктенії та таємної молитви священник просить у Бога благословення на спів Господньої молитви Отче наш

Потім священник виголошує завершальні слова Господньої молитви, прославляючи Царство Боже:

«Бо Твоє є Царство, і сила, і слава: Отця, і Сина, і Святого Духа, нині, і повсякчас, і на віки віків».

Хор: «Амінь».

Священник: «Мир усім».

Хор: «І духові твоєму».

Диякон: «Голови ваші Господеві приклоніть».

Хор: «Тобі, Господи».

У цей час священник таємно читає молитву, в якій просить Бога, щоб Він милостиво зглянувся на тих, хто схилив перед Ним голови, і подав їм усі потрібні блага.

Молитва завершується виголосом:

«Благодаттю, і щедротами, і людинолюбством Єдинородного Сина Твого, з Яким Ти благословенний, із Пресвятим, Благим і Животворчим Твоїм Духом, нині, і повсякчас, і на віки віків».

Хор: «Амінь».

Під час співу «Амінь» священник таємно читає іншу молитву,. У ній він просить Господа Ісуса Христа, щоб Він Сам подав Своє Тіло і Кров священникові та тим, хто служить разом із ним, а через нього — усім вірним.

Під час цього моменту вівтар стає образом Сіонської горниці, у якій апостоли наодинці зі своїм Учителем прийняли Причастя з Його рук..

Диякон: «Будьмо уважні».

Цим виголосом він закликає тих, хто молиться, до благоговійного стояння і входить до вівтаря південними дверима.

Священник бере Святий Агнець і, підносячи його над дискосом, виголошує:

«Святеє — святим».

«Святеє — святим» означає, що велика святиня — Святі Дари — можуть бути подані лише тим, хто очистив себе від гріхів через покаяння і береже себе від гріховної скверни.

Хор відповідає: «Єдин Святий, єдин Господь Ісус Христос, на славу Бога Отця. Амінь».

Цими словами вірні смиренно сповідують, що ніхто з людей сам по собі не може бути святим, що лише Господь є істинно Святий і що тільки Він може зробити нас причасниками Своєї святості.

Священник (з піднесеними руками) виголошує: І сподоби нас, Владико, безбоязно і неосудно насмілитись називати Тебе, Небесного Бога, – Отцем, і промовляти:

Хор:

Отче наш, що єси на небесах, нехай святиться ім’я Твоє; нехай прийде Царство Твоє; нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі. Хліб наш насущний дай нам сьогодні; і прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим; і не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого.

Священник: Бо Твоє є Царство, і сила, і слава, Отця, і Сина, і Святого Духа, нині, і повсякчас, і на віки віків.

Хор: Амінь.

Священник (благословляючи людей): Мир усім.

Хор: І духові твоєму.

Диякон: Голови ваші вклоніть перед Господом.

Хор: Тобі, Господи.

Священник (виголос): Благодаттю, милосердям і людинолюбством Єдинородного Сина Твого, що з Ним благословенний Ти,з Пресвятим, і Благим, і Животворчим Твоїм Духом, нині, і повсякчас, і на віки віків.

Хор: Амінь.

диякон виголошує: Будьмо уважні.

Священник, підносячи Святий Хліб, виголошує: Святеє святим.

Хор:Єдиний Святий, Єдиний Господь, Ісус Христос, на славу Бога Отця. Амінь.

Коментар: Після слів «Єдин Святий, єдин Господь Ісус Христос…» хор співає причасний.

Причасний — це піснеспів, який співається під час причастя священнослужителів. У неділю зазвичай співається: «Хваліте Господа з небес, хваліте Його в вишніх». У дні Святої Пасхи — «Тіло Христове прийміть, джерела безсмертного споживіть». У Богородичні, апостольські свята та дні пам’яті святих співаються відповідні піснеспіви згідно з Уставом.

Під час причастя священнослужителів після причасного стиха на клиросі співають святковий піснеспів, що стосується пам’яті цього дня, або читають молитви перед Причастям.

Після цього Священник з особливою уважністю і благоговінням розломлює Святий Хліб на чотири частини, промовляючи: «Роздробляється і розділяється Агнець Божий, роздроблюваний і нероздільний, завжди споживаний і ніколи не виснажуваний, але причасників освячуючий».

Цими словами Церква сповідує, що Господь Ісус Христос присутній у кожній частинці Святого Агнця цілковито, істинно і дієво; Він ніколи не виснажується, бо Таїнство Тіла і Крові Господніх установлене на всі часи.

Чотири частини Святого Тіла кладуться на дискосі хрестоподібно.

Потім частинка з печаткою «ІС» опускається в Святу Чашу зі словами: «Повнота Духа Святого».

Після цього до Чаші додається теплота — гаряча вода. При цьому промовляється: «Теплота віри, повна Духа Святого».

Далі частинка з печаткою «ХС» розділяється на стільки частинок, скільки є священнослужителів, що причащаються.

Спочатку священнослужителі причащаються Святого Тіла Христового, а потім — Чесної Крові Христової.

Після Причастя священник читає подячну молитву.

Потім частини Святого Агнця з печатками «НІ» і «КА» розділяються на стільки частинок, щоб вистачило для всіх вірних, які причащатимуться, і опускаються в Святу Чашу.

Після цього Чаша покривається, на неї кладеться лжиця, і диякон відчиняє царські врата, які залишаються відчиненими до завершення Літургії.

СВЯЩЕННИК ЧИТАЄ МОЛИТВУ З ЛЮДЬМИ ТА ДАЛІ САМ ПРИЧАЩАЄТЬСЯ

Коментар: Тепер починається Причастя мирян.

Диякон разом зі священником виходить через царські врата на солею, підносить Святу Чашу і виголошує:

«Зі страхом Божим і вірою приступіть».

Це означає: приступайте, усвідомлюючи свою недостойність і віруючи, що у Святій Чаші є істинні Тіло і Кров Христові.

Вихід зі Святими Дарами знаменує явлення Господа Ісуса Христа народові після Його Воскресіння.

Ті, хто моляться, благоговійно поклоняються Святим Тайнам як Самому Воскреслому Спасителеві, а хор співає:

«Благословен, хто йде в ім’я Господнє. Бог — Господь, і явився нам».

Після завершення молитви причасники творять земний поклін, підходять до Святої Чаші з благоговінням, склавши руки навхрест на грудях, і називають своє ім’я.

Біля Чаші не слід хреститися, щоб не сталося пролиття Святої Крові.

Подаючи Святі Дари лжицею, священник промовляє:

«Причащається раб Божий [ім’я] Чесного і Святого Тіла і Крові Господа і Бога і Спаса нашого Ісуса Христа, на відпущення гріхів своїх і на життя вічне».

Диякон або паламар витирає уста причасників платом. Причастившись, вони з благоговінням і обережністю цілують край Святої Чаші, наскільки це можливо, відходять і приймають теплоту.

Під час Причастя хор співає:

«Тіло Христове прийміть, джерела безсмертного споживіть».

Після Причастя мирян священник і диякон входять до вівтаря.

Священник ставить Святу Чашу на Престіл, бере дискос і, читаючи воскресні піснеспіви, опускає до Чаші частинки, вийняті з просфор за живих і спочилих.

При цьому він молиться:

«Омий, Господи, гріхи тих, що тут поминалися, Кров’ю Твоєю Чесною, молитвами святих Твоїх».

Потім священник антимінсною губкою витирає дискос, щоб на ньому не залишилося навіть найменших частинок.

Після цього він покриває Святу Чашу покрівцем, а на дискос кладе звіздицю, копіє, лжицю, другий покрівець і плат.

Далі священник, звертаючись до людей і благословляючи їх, виголошує:

«Спаси, Боже, людей Твоїх і благослови спадкоємство Твоє».

Хор співає:

«Ми бачили світло істинне, прийняли Духа Небесного, знайшли віру істинну, Нероздільній Тройці поклоняємося, бо Вона спасла нас».

Перед причастям священник виголошує: Зі страхом Божим, вірою і любов’ю приступіть.

Хор: Благословенний, хто йде в ім’я Господнє. Бог Господь і явився нам.

Після причастя вірних священник промовляє: Спаси, Боже, людей Твоїх і благослови на сліддя Твоє.

Хор: Ми бачили світло істинне, прийняли Духа Небесного, знайшли віру істинну, Нероздільній Тройці поклоняємось, бо Вона спасла нас.

Коментар: Після Причастя мирян звершується останнє явлення Святих Дарів тим, хто молиться.

Під час співу «Ми бачили світло істинне…» священник тричі кадить Святі Дари, тихо промовляючи: «Вознесися на небеса, Боже, і по всій землі слава Твоя».

Потім священник бере Святу Чашу, обертається до народу і виголошує:

«Завжди, нині, і повсякчас, і на віки віків».

Цей виголос нагадує про обітницю Спасителя перебувати в Церкві до кінця віку та спонукає вірних завжди прославляти Господа Ісуса Христа.

Після цього Святі Дари переносяться з Престолу на жертовник.

Святі Дари, перенесені з Престолу на жертовник, знаменують Вознесіння Господнє, а кадильний фіміам — світлу хмару, яка приховала від погляду апостолів Господа, що возносився.

Повернувшись до Престолу, священник антимінсною губкою знаменує хрест над антимінсом, кладе губку посередині й закриває антимінс.

Хор співає:

«Нехай сповняться уста наші хваління Твого, Господи, щоб ми оспівували славу Твою, бо Ти сподобив нас причаститися Святих Твоїх, Божественних, Безсмертних і Животворчих Таїн. Збережи нас у Твоїй святині весь день навчатися правди Твоєї. Алилуя, алилуя, алилуя».

У цьому піснеспіві висловлюється подяка Господу за те, що Він сподобив нас причаститися Святих Таїн.

Потім диякон виголошує єктенію, закликаючи всіх достойно подякувати Господу за Причастя Божественних, Святих, Пречистих, Безсмертних, Небесних, Животворчих і Страшних Христових Таїн.

Після цієї єктенії священник, тримаючи Євангеліє, знаменує ним хрест над антимінсом і виголошує:

«Бо Ти є освячення наше, і Тобі славу возсилаємо: Отцю, і Сину, і Святому Духу, нині, і повсякчас, і на віки віків».

Потім він кладе Євангеліє на антимінс.

Священник виголошує: «З миром вийдімо».

Хор відповідає: «В ім’я Господнє».

Це означає, що ми виходимо з храму не інакше, як із благословенням, яке подається в ім’я Господа.

Після цього диякон виголошує: «Господеві помолімось».

Священник виходить за амвон і читає заамвонну молитву, у якій просить Господа благословити тих, хто стоїть у храмі, і всіх членів Церкви.

Після цього хор співає:

«Нехай буде ім’я Господнє благословенне віднині і до віку» — тричі,

а потім читається 33-й псалом: «Благословлю Господа на всякий час…»

Священник: Завжди, нині, і повсякчас, і на віки віків.

Хор: Амінь. Нехай наповняться уста наші похвалою до Тебе, Господи, щоб ми оспівували славу Твою, бо Ти сподобив нас причаститися Святих Твоїх Божественних, Безсмертних і Животворчих Таїн. Збережи у Твоїй святині, щоб кожен день навчалися правди Твоєї.

Алилуя, алилуя, алилуя.

Ектенія подяки:

Диякон: Станьмо побожно! Прийнявши божественні, святі, пречисті, безсмертні, небесні і животворчі страшні Христові Тайни, достойно подякуймо Господу.

Хор: Господи, помилуй.

Диякон: Заступи, спаси, помилуй і збережи нас, Боже, Твоєю благодаттю.

Хор: Господи, помилуй.

Диякон: Дня всього звершеного, святого, мирного і безгрішного виблагавши, самих себе, і одне одного, і все життя наше Христу Богові віддамо.

Хор: Тобі, Господи.

Священник виголошує: Бо Ти освячення наше, і Тобі славу возсилаємо, Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині, і повсякчас, і на віки віків.

Хор: Амінь.

Священник: В мирі вийдемо.

Хор: В ім’я Господнє.

Диякон: Господу помолимось.

Хор: Господи, помилуй.

Священник виголошує заамвонну молитву: Господи, Ти благословляєш тих, що Тебе благословляють, і освячуєш тих, що на Тебе надію покладають. Спаси людей Твоїх і благослови насліддя Твоє, повноту Церкви Твоєї збережи, освяти тих, що люблять красу дому Твого, прослав їх за це Божественною Твоєю силою і не залиши нас, що надіємось на Тебе. Мир світові Твоєму подай, Церквам Твоїм, священникам, Богом береженій Ірландії нашій, парафіянам святого храму цього і всім людям Твоїм. Бо всяке благе даяння і всякий звершений дар є з висоти, який сходить від Тебе, Отця світла; і Тобі славу, подяку і поклоніння возсилаємо, Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині, і повсякчас, і на віки віків.

Хор: Амінь.

Нехай буде благословенне ім’я Господнє віднині й довіку (тричі).

Священник благословляє народ, виголошуючи:

Благословення Господнє на вас Його благодаттю і людинолюбством завжди, нині, і повсякчас, і на віки віків.

Хор: Амінь.

Коментар: Після заамвонної молитви священник входить через царські врата до вівтаря і читає молитву на споживання Святих Дарів.

У цій молитві він сповідує, що Сам Господь Ісус Христос виконав усе, що було провіщене в Законі і пророках про наше спасіння. Так само і священнослужителі звершили Таїнство Святої Євхаристії за заповіддю Господньою та просять Бога сподобити їх у майбутньому віці насичуватися Його безсмертною трапезою.

Після цього Святі Дари споживаються у вівтарі після Богослужіння.

Після цього священник промовляє відпуст Літургії, у якому згадує Господа Ісуса Христа, Пресвяту Богородицю, святих апостолів, святителя Іоана Золотоустого або святителя Василія Великого, святого храму і дня та всіх святих.

Після відпусту хор співає многоліття.

За звичаєм священник бере Хрест із Престолу, благословляє ним людей, сам цілує Хрест і дає його для цілування тим, хто молиться.

Повернувшись до вівтаря, священнослужителі читають подячні молитви після Причастя, знімають священні ризи та прибирають священні сосуди й облачення.

Закінчивши Божественну службу, вони умивають руки, поклоняються Престолу і виходять із храму, дякуючи Богові за те, що Він сподобив їх звершити Божественну Літургію.

Священник (обернувшись до святого престолу): Слава Тобі, Христе Боже, надіє наша, слава Тобі.

Хор: Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові нині, і повсякчас,і на віки віків. Амінь. Господи, помилуй (тричі).

Благослови.

Священник (з хрестом у руках): Христос істинний Бог наш, молитвами Пречистої Своєї Матері, святих славних і всехвальних апостолів, і святого (ім’я святого,що його храм), і святого (ім’я святого, що його пам’ять у той день),святих і праведних Богоотців Іоакима і Анни, і всі святих, помилує і спасе нас, бо Він Благий і Людинолюбний.

Хор: Амінь